Маршрут “По Буковинських Товтрах”

12.12.2012 | 10:27
Версія для друкуВерсія для друкуВідправити на e-mailВідправити на e-mail
Район: 
Кельменецький район

     

Із загальним переліком туристичних маршрутів можна ознайомитися тут

 

  Маршрут “По Буковинських Товтрах”

с.Нагоряни – с.Лукачівка Кельменецького району

Довжина 29 км, амплітуда 100 м. Тривалість 2 дні.

     Східну частину Кельменецького району з північного заходу на південний схід перетинає Товтрове пасмо, правда, виражене менш видовищно і емоційно, ніж у сусідньому Поділлі. Представлене окремими скельними грядами та останцями, і лише поблизу Дністра завдяки глибинній ерозії, вапнякові органогенні утворення в достатній мірі відпрепаровані і більш виведені на денну поверхню з-під перекриваючих відкладів.

     Маршрут розпочинається з пекуче екзотичних за виглядом Шишкових горбів. Асфальтованою дорогою проходимо до верхів’їв невеличкої балки праворуч (3.5 км), по ній спускаємось до потоку (2.5 км) і прямуємо грунтовою дорогою до автотраси Чернівці – Сокиряни ( 2.5 км). Справа і зліва зустрічаються відслонення ноздрюватих вапняків. Біля самої автотраси на вершині одного з товтрового останців влаштований пам’ятник. По північно – східній околиці смт. Кельменці (1 км) виходимо на дорогу, що веде до с. Бурдюг (4.5 км). Від дороги звертаємо наліво і обстежуємо величну скельну гряду (1.5.км) з відносними висотами до 30 м .

     В селі Бурдюг перетинаємо залізничну лінію, через струмок піднімаємось на місцевий вододіл і по долині балки у південно – східному напрямку виходимо до р.Вілія (5.5 км) з численними ставками. Надалі маршрут пролягатиме вздовж ріки, повторюючи всі її різкі коліна й вигини навколо скельних виступів, вкритих гаями, чагарниками та пасовищними степовими ділянками. Через 5.5 км перетинаємо міст на автотрасі Кельменці – Росошани КПП, а за 2.5 км вступаємо до с. Лукачівка. Тут найбільш мальовничі скелясті береги з гротами і брилами, які продовжуються у сусідню Молдову.

       

Частина маршруту “Вздовж Дністра”. 

с.Нагоряни Кельменецького району – с.Василівка Сокирянського району. Довжина 92.5 км , амплітуда 150м , тривалість – 4 – 5 днів.

      Починається від Шишкових горбів і проходить вздовж Дністра по його високих терасах. Біля с.Грушівці перетинаємо рештки оборонних “Траянових” валів II – III ст.н.е.(2.5 км), звідки відкривається чудовий краєвид на основну товтрову гряду на тлі блискучої водної стрічки водосховища і відвідуємо пляж на північному краю Грушовецької меандри (6.5км). Потім повертаємо на південь і дорогою та стежками через ліс піднімаємось на високий надканьйонний берег із збереженим фундаментом колишньої румунської прикордонної застави ( 3.5 км ).

      В с. Грушівці (3 км) обходимо глибоку ущелину потоку, піднімаємось на чергову скелясту вапнякову гряду (1.5 км). Надалі маршрут повністю співпадає із спелеологічними маршрутами С-13 та С-14. Контрольні пункти подальшого маршруту: с.Бабин ( 2.5 км ), устя Бузовицького потоку ( 5 км ), с.Комарів ( 9 км ), с.Братанівка ( 1 км), с.Лопатів (4 км), с.Кормань (10 км), с.Кулишівка (9 км), с.Михалкове (10 км), с.Галиця ( 6 км ), урочище Куютин (Каютин ( 2 км ).

 

 

Спелеомаршрут с.Ленківці – с.Комарів Кельменецького району
Довжина 35 км , тривалість 2 дні.
Мета: ознайомлення з печерами та поверхневими формами карсту у вапняках різних генетичних типів в зоні Товтрової гряди. Дослідження і розвідка нових порожнин.
Розпочинається із с.Ленківці, куди можна дістатись автотранспортом з районного центру Кельменці. Село відоме своїми геологічними дивами, як – от дихаючими та дзвенячими порожніми свердловинами. Це є красномовною ознакою існування на глибині розгалужених порожнин у силурийських карбонатах. В цьому ми надалі упевнимось при обстежені найближчих дністровських стінок. Із села крокуємо на північ, перетинаємо залізничну колію Ларга – Кам’янець-Подільський і виходимо до стрімкого берега Дністра. З дотриманням правил техніки безпеки можна обстежити вапнякові карнизи та підкарниззя, адже при будівництві нового залізничного моста у траншеї та біля берегової опори моста була вскрита і засипана чимала підземна галерея.
Перетнувши шийку Макарівської меандри, виходимо до Дністра і, огинаючи берегом глибоко врізані у сушу заток Ленковецького потоку та р.Сурша, піднімаємось на мис гори Баба, оповитої численними легендами про підземні ходи та заховані в них старослов'янські скарби. Легенди мають під собою певну основу у вигляді оборонних споруд городища та сильно тріщинуватих вапнякових відкладів. Попереду, за с. Нагоряни, велично і химерно – екзотично здіймається зубчаста стіна гарно відпрепарованого водною ерозією центральної гряди Товтрового пасма – решток коралового бар’єрного рифу давнього Сарматського моря (12 – 10 млн. р. до Р.Х.). Скелі складені рештками мшанкових водоростей та коралів, кавернозні, із слідками натічних кір. У 40-метрових скелях над Дністром вскриваються декілька невеликих печер тріщинного типу (“Зміїна” – до 30 м довжини і 12 м вертикальної амплітуди). З вершин відкривається неперевершена панорама залісеного каньйону Дністра, водосховища та горбистого суміжжя. Декілька годин варто витратити на розвідки нових порожнин.
Одразу за пасмом у першій же балці в місці перших скелястих перепон для русла струмка поруч із самим потоком чудом утворена рідкісна для рівнинної частини краю ерозійна печера – грот. Вище по схилу – гарно обладнане джерело “святої води” із афішованими лікувальними властивостями.

Піднімаємось вздовж балки, проходимо с. Грушівці і потрапляємо до іншої гряди товтрових останців з рідкісними рослинами – кальцелюбами. Траверсуючи верхню кромку схилу і не втрачаючи висоту (спуски і підйоми на 80 – 100 метрові висоти займають більше часу і сил) виходимо на мис Бузовицького потоку. Вся поверхня мису, на превеликий подів, є суцільною пологою депресією з карстовою лійкою - понором у східній частині. Тут варто провести розкопки, адже за легендами, з неї веде підземний хід до Дністра. Лісовою стежкою спускаємось до затоки водосховища неподалік сітчастих понтонів обласного рибогосподарського об ' єднання і стаємо на ночівлю.
Вранці перетинаємо потік і втоптаною стежкою піднімаємось на плато високої тераси. Перед нами постає рідкісна картина наддністрянських товтрових останців та мозаїчно заплямованих виположеними карстовими лійками широкої осальної депресії. Це той доволі рідкісний випадок явного вираження карстових процесів у смузі Товтрового пасма. Просуваємось крізь високу трав'яну рослинність вапнякових гостроверхих останців, траверсуємо глибоко врізану балку і через 2.5 км входимо до с. Комарів. В цьому місці скельний вапняковий мис глибоко вдається у долину, і за цю особливість завжди використовувався для укріплень.

В карбонатних скельних 30 – метрових урвищах зяють чорними плямами входи до підземних штреків - виробок вапняку. Їх загальна довжина перевищує 1 км і являє важливу спелеологічну цікавість. Розпочинається у с. Комарів, звідки по верхній кромці стрімкого залісеного схилу по існуючих польових дорогах та стежках прямуємо на схід, уважно обстежуючи усі виходи на поверхню вапняків. На мису першої бічної долини Поливаного яру у старих кар’єрах досліджуємо щілини та ходи природного і штучного походження. Можливі лабіринтові порожнини ерозійно – карстового типу. Оминаємо глибоко врізані у плато затоки водосховища, переходимо Поливанів яр, через 1.5 км – Молодівський яр і так само обстежуємо верхню частину схилу каньйону у смузі виходу сарматських органогенних вапняків. Ці мальовничі залісені, з численними археологічними рештками долини яри оголошені ландшафтними заказниками місцевого значення.

Маршрут С-14. с.Комарів Кельменецький район – с.Ломачинці Сокирянський район
Довжина 50 км, тривалість 3 дні.
Мета: ознайомлення з печерами та іншими формами карсту в стінках Дністровського каньйону, пошук і прокопка нових.
Розпочинається у с. Комарів, звідки по верхній кромці стрімкого залісеного схилу по існуючих польових дорогах та стежках прямуємо на схід, уважно обстежуючи усі виходи на поверхню вапняків. На мису першої бічної долини Поливаного яру у старих кар’єрах досліджуємо щілини та ходи природного і штучного походження. Можливі лабіринтові порожнини ерозійно – карстового типу. Оминаємо глибоко врізані у плато затоки водосховища, переходимо Поливанів яр, через 1.5 км – Молодівський яр і так само обстежуємо верхню частину схилу каньйону у смузі виходу сарматських органогенних вапняків. Ці мальовничі залісені, з численними археологічними рештками долини яри оголошені ландшафтними заказниками місцевого значення.
У лісі на березі водосховища біля с.Лопатів Сокирянського району можна зупинитись на ночівлю.

  •  

  •  

  •  

  •  
-